«Іду з дитинства до Тараса»

20 бер. 2014
В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Саме таким самородком для українців є Тарас Григорович Шевченко - народний поет, якого доля обдарувала багатьма талантами. Святе ім’я Великого Кобзаря входить у наше життя ще з дитинства. З роками Шевченкове слово стає все ближчим, а «Кобзар» уже давно є настільною книгою, оберегом кожної оселі.

                Тарас Шевченко дуже любив дітей, не маючи власних, він щиро піклувався про них: видав «Буквар», завжди пригощав малечу цукерками та пряниками, прагнув бачити їх щасливими та вільними. «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав зворушливо  поет.

            Силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України Шевченко пробивав стіну людської байдужості, обмеженості. Невмирущий дух поета як раніше, так і тепер, 200 років поспіль, витає над Україною, а його слово сіє на народній ниві зерна добра, любові, справедливості.

            У процесі підготовки до родинного свята «Іду з дитинства до Тараса»,  приуроченого            до відзначення 200-річного ювілею Великого Кобзаря, у середній групі №10 «Сонечко» дошкільного навчального закладу №1 «Ромашка» готувалися з усією відповідальністю. Вихователі  Н.М.Звенигородська та В.Г.Плюта попередньо  чимало часу присвятили цікавим тематичним бесідам  та розповідям, пов’язаними  з біографією  поета.

 

            Святкування  відбувалося в просторій, гарно прикрашеній ігровій кімнаті.  Слід зазначити, що велику увагу було приділено Шевченківському куточку, в оформленні якого взяли активну участь й батьки: на чільному місці було розміщено стилізований портрет молодого Шевченка, під яким міститься його авторський підпис та дата 200 років. Саме цей логотип і став всеукраїнським та міжнародним символом Шевченківського ювілею (макет і комп’ютерний дизайн забезпечила мама Лоредани Залужної).  Гарно доповнили загальний інтер’єр куточка й суто українські символи – плоди червоної калини,  квіти барвінку та соняшника, дбайливо виплетені руками мами Кароліни Онощенко. Гармонійно довершила композицію ще одна квітка соняшника, яку вишила мама Софійки Гладун.

 

            У ході святкування діти та батьки декламували вірші із ранньої творчості Шевченка, демонстрували свої малюнки, співали пісень, водили хороводи,  брали участь у вікторині.       

 

 А про те, щоб протягом усього заходу у   кімнаті панувала  невимушено-піднесена та урочиста  обстановка,  подбала ведуча та натхненник родинного свята, вихователь вищої  категорії Наталя Миколаївна Звенигородська.

 

Раїса НИЗЬОК.